На Аскольдовій могилі

поховали їх —

Тридцять учнів-українців,

Славних молодих...

Вічна їм слава !!!!

   29 січня 2018 року Гоцуляк С.В., вчитель історії, виступала з історичною довідкою в районному вшануванні пам’яті загиблих героїв у бою під Крутами.

   Україна багата та красива земля. Держава, яка доводить цілому світу свою могутність та непокірність. «По ній пройшли всі катки історії, на ній відпрацьовані всі види випробувань . Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй нема ціни» - пише Ліна Костенко. Не одне століття ми боролися за свою незалежність . Дух незламності живе в серці кожного українця. Прикладом цього є героїчний бій під Крутами, який назавжди вписаний на скрижалі національної історії.

   29 січня в Україні День пам’яті героїв Крут – у 1918 році відбувся бій, — біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. На довгі роки цей бій став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

   Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі загони. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам. Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшли лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. 28 студентів потрапили в полон більшовики цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга 29 січня було вбито останнього з трьохсот героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі. Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено. Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання. „Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її.

   Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща.